Місце редьки на столі та у сівозміні вибирати між корінцями і вершками не потрібно – беріть усе

Radish_seedpods.JPG

Стрімка динаміка клімату в бік потепління суттєво змінює звичні уявлення щодо різноманіття біологічного набору та технологічних можливостей деяких уже давно відомих кормових культур. Здається, що добре відома раніше редька олійна може проявляти себе за цих умов з раніше не відомих сторін і демонструвати відмінну кормову продуктивність.

 

Головною формою кормового використання редьки слід вважати її літнє післяжнивне висівання в третій декаді липня – першій (і навіть другій) декаді серпня. В цьому варіанті і в цих строках висівання дана культура не піддається на провокацію сходів за слабких опадів з непродуктивною вологою. В усякому разі, за останні п’ять років наших спостережень провокації післяжнивних сходів редьки ми не помічали. Не слід засмучуватись, якщо в перші два-три тижні після появи сходів редька буде рости повільно і її потрібно буде захищати від бліх та інших комах. Це зовсім невеликі технологічні витрати порівняно з тим, як вона відплатить вам потім.

Головне в тому, що до кінця вересня, коли всі відомі кормові рослини почнуть швидко в’янути та знизять свою кормову продуктивність і якість зеленої маси, настане справжній “зоряний час” редьки олійної. Весь жовтень і понад половину листопада ця культура може стати головним і навіть єдиним постачальником високопоживної зеленої маси для тварин.

“Свято життя” редьки олійної може тривати до настання стійких заморозків, а в деяких випадках – до середини грудня за пониження температури нижче мінус 5°С.

За поживністю редька осіннього використання дещо відрізняється від зеленої маси весняних посівів. Природно, вона більш насичена вологою та менше накопичує обмінної енергії. Проте волога редьки – це сік рослин, а не просто вода, його корова легко перетворює на молоко. Трохи менше в осінній редьці протеїну та цукру. Проте їх усе ще досить для того, щоб задовольнити потреби корів у цих дефіцитних речовинах.

Редька олійна післяжнивного висівання по праву може вважатися скарбницею осіннього каротину, що може накопичуватися в печінці корови. Листопадові та грудневі запаси каротину в печінці, створені завдяки пізньому згодовуванню зеленого корму жуйним, дають змогу тваринам з успіхом користуватися ними для формування повноцінного плоду в січні-лютому на останніх стадіях внутрішньоутробного розвитку. Це можливо завдяки тому, що депо каротину в печінці актуальне тільки протягом 50–60 діб. Накопичений у печінці каротин дає можливість корові дешево для її організму і, головне, для кишені її господаря забезпечити своє майбутнє “чадо” вітаміном А. Відомо, що надлишку цього вітаміну простим годуванням без передозування концентрованими препаратами ніколи не буває. Навпаки, добре А-вітамінне годування матері – це здорові слизові оболонки всіх внутрішніх органів теляти, це інтенсивний розвиток шлунку та кишківника, фактор доброго розвитку дихальних шляхів.

Наш досвід свідчить, що пізнє годування корів зеленою масою — запорука високої збережуваності життєздатності телят зимового періоду отелення, а основне отелення у корів відбувається саме взимку.

Редьку осіннього циклу використання не скошують низько, бо це знижує накопичення в ній клітковини. За висоти зрізу не нижче 15–20 см від землі  врожайність маси корму може досягати 350–400 ц/га. При цьому у сухій речовині концентрація клітковини не перевищує 27%, а привчання до поїдання корму буде проходити швидше і легше.

Пролонгування періоду зеленого годування – це повна економія використання силосу та сінажу аж до першої декади грудня. Ось скільки всього корисного демонструє редька олійна.

 

Редька олійна – на зелене добриво

В останні роки відбувається концентрація вирощування цукрового буряку. Перед такими господарствами виникає проблема попередників, оскільки швидке повернення цукрового буряку на те ж поле може призвести до наростання чисельності нематоди. Підсилює цю проблему розширення посівних площ ріпаку. У деяких господарствах ці дві культури розміщені в одній сівозміні, внаслідок чого створюються надзвичайно сприятливі умови для стрибкоподібного поширення нематоди. Через два-три цикли такої «горе-сівозміни» виявиться, що на полях неможливо вирощувати ні цукровий буряк, ні ріпак.

Тому дуже актуальним є пошук шляхів ефективного контролю чисельності цист і личинок нематоди, запобігання зростанню їх кількості. Одним із шляхів контролю може стати вирощування редьки олійної як в основній культурі, так і в післяжнивних посівах.

Створено сорти редьки олійної, які придатні для біологічного знищення нематоди в ґрунті. Це сорти зарубіжної селекції «Колонел», «Пеглетта», «Матадор» і вітчизняної селекції – «Журавка». Ці сорти можна використовувати як проміжні провокаційні посіви.

За даними польських дослідників,) зменшення чисельності нематод при вирощуванні нематодостійких сортів редьки у післяжнивних посівах становить 30-50%. Для порівняння: на чорному пару зростає популяція нематоди.

Вирощування редьки олійної як післяжнивної культури може забезпечувати високий урожай зеленої маси – 200-400 ц/га і навіть більше. Рівень урожайності у значній мірі визначається строками сівби. Так, за даними Львівського державного аграрного університету за сівби редьки олійної 18 серпня врожайність становила 212 ц/га, а за сівби 29 липня – 324 ц/га.

Високе скошування редьки – це кардинальне оздоровлення ґрунту, поліпшення його дрібнозернистої структури, а також доказ незаперечних переваг редьки олійної. Особливо ефективна редька олійна як сидерат на бідних і важких ґрунтах: покращуються фізичні властивості ґрунту, зменшується небезпека ураження хворобами, підвищується врожайність наступних культур.

 

Технологія вирощування редьки

Редька олійна не вимоглива до попередників. Не рекомендується її сіяти після інших капустяних культур і цукрового буряку. Обробіток грунту такий, як для ярих зернових культур. На насіння редьку олійну сіють у ранні весняні строки.

За скоростиглістю розрізняють літню і зимову редьку. Літня належить до однорічних культур, сорти її мають короткий період вегетації (40-50 днів), коренеплоди споживають влітку. Редька зимова - дворічна культура. Сорти її мають тривалий період вегетації (85-100 днів), коренеплоди використовують восени, зимою і навесні.

Редьку літню висівають рано навесні. Спосіб сівби –  широкорядний (30-45 см), широкосмуговий (ширина міжрядь 45 см, смуги – 5-12 см) або стрічковий (30+15+15+15; 45+15+15+15 см). Норма висіву насіння за широкорядного способу сівби становить 0,4-0,6 г/ м.кв., за широкосмугового і стрічкового – 0,6-1,0 г/м.кв.

Насіння загортають на глибину 0,5-1,5 см. Після сівби ґрунт ущільнюють. Догляд за рослинами такий самий, як за редискою. Особливістю вирощування є те, що в рядках і смугах рослини проривають на відстані 4-5 см і в період вирощування міжряддя 2-3 рази розпушують.

Урожай редьки збирають за один або два прийоми. Відразу після вибирання на них обрізують листки, довгі корінці, сортують на товарні і нетоварні. Перші використовують за призначенням. Коренеплоди редьки літньої зберігаються краще, ніж редиски.

Редьку зимову в умовах України, як правило, висівають як повторну і післяжнивну культуру. Оптимальний строк сівби насіння – кінець червня або перша половина, а в південних областях – і друга половина липня.

Догляд за рослинами такий самий, як за редькою літньою. Особливістю є те, що рослини проривають у рядку на відстані 6-8 см. Протягом періоду вирощування міжряддя 4-5 разів розпушують. Рослини, які стрілкують, під час утворення стебел видаляють. У південних районах посіви 4-5 разів поливають.

Урожай редьки зимової збирають пізно восени до настання приморозків. Після вибирання рослин з ґрунту листки і довгі корінці обрізують. Зберігають коренеплоди так само, як і буряк столовий.

 

Гірка? – Корисна!

Редька – один з найвідоміших коренеплодів, який культивується в сільському господарстві упродовж тисячоліть. Із-за того що редька була звичайною повсякденною їжею на Русі, а також із-за її гострого смаку і аромату, до неї якнайміцніше приросла характеристика “гірка”. Ми з дитинства знаємо, що “хрін редьки не солодшеий і бувають речі “гірше за гірку редьку”. А ось якщо зважити усі її корисні властивості і оцінити користь для здоров’я, то навряд чи можна знайти продукт краще. Адже її найбагатший склад найсприятливішим чином впливає на організм людини.

Редька містить калій, кальцій, магній, залізо і фосфор. У коренеплоді багато корисних ферментів, органічних кислот, ефірних олій, ензимів, мікроелементів і необхідних для організму вітамінів:

А – позитивно впливає на стан шкіри людини, підвищує опірність до інфекцій;

В1 – нормалізує роботу обміну речовин, м’язів і нервової системи;

В2 – підтримує зір, впливає на репродуктивність клітин, бере участь в утворенні багатьох ферментів;

В5 – бере участь в роботі жирових клітин, стимулює роботу надниркових залоз, сприяє регенерації шкіри;

В6 – відновлює організм після перенесених захворювань і прийому антибіотиків. Нестача вітаміну В негативно позначається на роботі мозку, веде до виникнення багатьох шкірних захворювань, порушує роботу нервової системи;

Е – затримує старіння, допомагає засвоюватися білкам і жирам, впливає на роботу м’язів, нервів, кровоносної системи, мозку.

РР – позитивно впливає на загальний стан волосся, шкіри і слизових оболонок, покращує апетит.

Характерну гіркоту редьці надає гірчичне масло, що є сечогінним і жовчогінним засобом і нормалізуюче роботу шлунково-кишкового тракту. Редьку включають в раціон як засіб профілактики атеросклерозу, жовчо-і сечокам’яної хвороби. Регулярне вживання редьки перешкоджає утворенню бляшок холестеринів на стінках судин. До складу редьки входять активні речовини як глюкозинолати, які підвищують активність імунітету і сприяють виведенню токсинів з організму.

Харчова цінність редьки полягає в змісті білків (1,9 г), вуглеводів (6,7 г), жирів – 1,9 г на 100 г маси, також в редьці знаходиться клітковина (2,1 г на 100 г).

Калорійність продукту всього 36 ккал на 100 г, це дозволяє вживати редьку усім, тим, хто стежить за своєю вагою і прагне схуднути, а також тим, хто страждає ожирінням або зовсім не стежить за своєю вагою.

У їжу вживають коренеплід редьки і його зелену частину. І те і інше є джерелом вітаміну С і потужних антиоксидантів. Листя редьки містить велику кількість кальцію. Хімічно активна сірка, присутня в коренеплоді, позбавляє від застоїв жовч, тим самим перешкоджаючи виникненню хвороб жовчного міхура. Солі калію, якими багатий овоч, виводять з організму продукти розпаду, велика кількість фітонцидів оздоровлює кишкову мікрофлору.

Проте, не дивлячись на величезну користь редьки для організму, існують і протипоказання до регулярного вживання редьки. Якщо у вас є захворювання печінки і нирок не пов’язані з утворенням каменів, гастрит з підвищеною кислотністю, виразкові виразки гастродуоденальної області або запалення тонкої і товстої кишки, від цього продукту доведеться відмовитися.

 

Тим, хто дотримується здорового харчування і збирається включити редьку у свій раціон, треба пам’ятати про те, що редьку не їдять в чистому вигляді. Її додають в салати (на основі моркви або яблук). Щоб мінімізувати гостроту плоду, редьку натирають на дрібній терці, дають відстоятися деякий час або вживають із сметаною, нежирним і несолодким йогуртом.